За всю историю нашего мира не раз случались войны. Жизнь и смерть всегда шли бок о бок, как неотъемлемая часть единого целого. Монахи называют это Великим Потоком, нередко искажая само понятие «Рёшибы» - Обители Богов и душ прочьих живых существ во Вселенной.
Однако война чужда всем разумным организмам, кроме людей. Да, именно. Вопреки всем достижениям человечества, люди - единственный вид, который за тысячи лет так и не научился уживаться друг с другом. И, похоже, никогда не научится...
...Созидая прекрасное мы преобразовываем природу, разрушая что-либо мы единовременно уничтожаем мир...
...И когда распри возникают у жалкой горстки людей, высящихся на своих богато обделанных табуретах, сражаться за них идут сотни тысяч других бедолаг, до сего момента живущих в мире и относительном достатке. Каждый из них... из этой серой массовки, из безымянных теней... по принуждению жертвует своим будущим, лишая планету всего того великого, чего бы он мог сотворить, а также...обрекая свою семью на горе и бесконечную печаль...
...Это отвратительно и низко!
Никому ещё в цивилизованном мире война ничего хорошего не принесла, она умеет только отнимать...
...Даже земля омытая кровью тысяч ни в чём не повинных людей никогда не приносила должного удовлетворения её завоевателю!..
***********
За всю історію нашого світу неодноразово траплялися війни. Життя і смерть завжди йшли пліч-о-пліч, як невід'ємна частина єдиного цілого. Ченці називають це Великим Потоком, нерідко спотворюючи саме поняття «Рьошиби» - Обителі Богів та душ інших живих істот у Всесвіті.
Проте війна чужа всім розумним організмам, окрім людей. Саме так. Попри всі досягнення людства, люди – єдиний вид, який за тисячі років так і не навчився уживатися один з одним. І, схоже, ніколи не навчиться...
...Створюючи прекрасне ми перетворюємо природу, руйнуючи щось ми разом з цим знищуємо весь світ...
...І коли чвари виникають у жалюгідної купки людей, що височіють на своїх багато оброблених табуретах, боротися за них йдуть сотні тисяч інших бідолах, які до цього часу жили у мирі та відносному достатку. Кожен з них... з цієї сірої масовки, з безіменних тіней... з примусу жертвує своїм майбутнім, позбавляючи планету всього того великого, що він міг створити, а також...прирікаючи свою сім'ю на горе і нескінченний смуток. .
...Це огидно і низько!
Нікому ще в цивілізованому світі війна нічого доброго не принесла, вона вміє лише забирати...
...Навіть земля, що обмита кров'ю тисяч ні в чому не винних людей ніколи не приносила належного задоволення її завойовнику!
|